“Мені 21, з 16 років я на фронті. У 18 вже командував ВОПом “Море” – окремою державою, з трьох боків оточеною сєпарами”, – Скальд

Про “русскую весну” у Павлограді, про почуття “малолітки”, якого відправляють додому з війни, про воїна у червоних трусах посеред Пісків і про людину, яка їхала на фронт із пакетиком “АТБ”.

Про те, як покійний Док просив не казати нікому про його поранення, про загиблих друзів, про Республіку Море – “окрему державу, з трьох боків оточену сєпарами”, і про те, чому “воювати скоро буде нікому”. Про це журналістам розповів боєць, який, приховуючи свій вік, потрапив на передову у 16, а у 18 вже командував ВОПом, передають Патріоти України з посиланням на Цензор.НЕТ.

На момент початку усієї цієї х#єти мені було 15. У нас у Павліку (у Павлограді, місті, розташованому фактично на межі Дніпропетровської та Донецької областей. – Ред.) швидко сформувалася місцева самооборона. Вона була дуже різношерстою – і футбольні фанати, і молоді націоналісти, і дідки-мисливці, і комерсанти, хто завгодно… Нашою відповіддю на різноманітні “рускіє марші” у місті були акції прямої дії, жорсткі акції. Ми звели у Павлограді перший блокпост і задушили у своєму місті “русскую вєсну”. Саме з того блокпоста і почався для кожного з нас шлях на війну.

Вміли ми тоді мало, жоден з нас уявлення не мав, що таке справжні бойові дії. Тим не менш, я дуже хотів на фронт – але гадки не мав як туди потрапити. Лідером Правого сектора у нас тоді був Ярік Фізрук, якого зараз підозрюють у причетності до вбивства російського депутата (за версією прокуратури, Ярослав Тарасенко міг виконувати роль водія під час убивства росіянина Дениса Вороненкова, – Ред). Я був його підопічним, і він не пускав мене на Донбас. Тому я втік у Дніпро.

У Дніпрі Шум, другий зять Яроша, тоді формував з малоліток свій власний підрозділ, який на той момент займався різними напівзаконними операціями та акціями по області. Ми двіжували, ми збудували у лісі під Дніпродзержинськом свою власну базу, а потім Шум відправив нас до учєбки “Правого сектора”, у “Десну”.

Loading...
Loading...

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *